Не карай мене, Боже,
У гніві Своєму.
Не завдай мені кари
В Своїм пересерді.
Я слабка, я не можу…
Душа моя рветься
Рахувати удари
І благати умерти…
Та хіба у шеолі
Хтось звеличує Бога?!
Я стомилась стогнати
І ридати щоночі,
І питати у долі:
«Де моя допомога?!»
Ні!
Я буду співати
І дивитись у очі…
У Ісусові очі,
Співчутливі, ласкаві,
Що приймають благання
І чекають розмови.
Я радіти так хочу!
Геть шептання лукаві
І чужі поривання.
Я є дух! Я готова!
Я до тебе схиляюсь,
Терпеливий мій Отче…
Ти не в гніві караєш
І навчаєш з любов’ю.
Ти прости мене – каюсь:
Серце страхом тріпоче…
Ти мене піднімаєш
Й наповняєш Собою…
Мій Цілитель, Порадник!
Не тремтять мої кості.
І душа укріпилась,
Прославляючи Бога!
Свої руки до мене
Подаєш з високості,
Щоб я знову світилась
І збиралась в дорогу...
2006 р.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Чудовий вірш!
Прикро, що у ньому деякі помилки, які проте можна і потрібно виправити.
А саме.Займенники щодо Бога пишуться з великої літери.
Крім того дуже бажано перевірити орфографію у загальному повідомленні про Вас.
Публицистика : Человекам положено однажды умереть, а потом суд - Николай Николаевич
Обратите внимание на слова «Каждый видит, что и мудрые умирают, равно как и невежды и бессмысленные погибают и оставляют имущество свое другим. В мыслях у них, что домы их вечны, и что жилища их в род и род, и земли свои они называют своими именами. Но человек в чести не пребудет; он уподобится животным, которые погибают. Этот путь их есть безумие их, хотя последующие за ними одобряют мнение их. Как овец, заключат их в преисподнюю; смерть будет пасти их, и наутро праведники будут владычествовать над ними; сила их истощится; могила — жилище их».
