“Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа помершого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке...”(Повт.Зак.18:10-12)
Як короткозора людина буває:
У житті дочаснім вперед заглядає.
Хоче зрозуміти що її чекає,
У майбутні дні безбожно заглядає.
На жаль, життя вічне зовсім не цікавить,
І Господнє Слово нітрохи не вабить.
Ворожки й гадалки тій дають поради.
Та від тих сеансів добра не чекати.
Якщо зневажаєм ми Господнє Слово,
Не чекаймо, ні, не буде все казково.
Знахарі й гадалки — не Господні слуги,
Якби не хвалили люди за “заслуги”.
Вони йдуть до пекла...О, невже й ти з ними?!
Зрозумій нарешті, що здружився з злими.
Будеш нарікати і страждати будеш,
Якщо Боже Слово так і не полюбиш.
Бо Воно святе і ворожбитство судить.
“Грішнику, покайся!”, - ще Спаситель будить.
У зухвальстві нині, читачу, покайся,
Оправдатись, прошу, ти не намагайся.
Вибір за тобою. Покаятись чи ні?
Як й гадалки, хочеш служити сатані?
Та Христос Спаситель хоче й їх простити!!!
У Своєму Слові кличе гріх лишити.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Если христианин из другой церкви, то неужели он нечестивый? - Николай Погребняк Слушал свою соседку, и на душе стало тягостно: ведь если бы мы были вообще неверующими – то они спокойно могли бы воспользоваться нашим даром, а раз мы христиане, не принадлежащие их церкви, то – нечестивые. Хотелось возразить, закричать ей: \\\"Неужели ты не понимаешь, что истина о спасении во Христе открыта верующим из различных христианских деноминаций? И в Австралии, и в Америке, и в Азии, Европе, и в Африке – везде есть люди, которые верят во Христа Иисуса и любят Его всем сердцем своим, всем разумением своим и всеми силами своими. Они знают и любят Господа – чего же более?\\\" – но я только грустно улыбался...
