О,НАШ ГОСПОДЬ, НАШ ЛЮБЯЩИЙ ОТЕЦ
МЫ ВЕРИМ, ЧТО СЕЙЧАС ТЫ С НАМИ.
С НАРОДОМ ПО ПУСТЫНЕ ТЫ ИДЕШЬ
И ВИДИШЬ, КАК ЖЕ МНОГИЕ УСТАЛИ.
ТЫ СЛЫШИШЬ, ЦЕРКОВЬ МОЛИТСЯ ТВОЯ
ПОМИЛУЙ, ЛЮБЯЩИЙ ТЕБЯ НАРОД
ПОШЛИ НАМ ПОМОЩЬ В ИСПЫТАНИЯХ,
ПУСТЬ КАЖДЫЙ БЕЗ ПОТЕРЬ ПУСТЫНЮ ТУ ПРОЙДЕТ.
ТЫ РАЗМЫШЛЯТЬ ДАЕШЬ СЕГОДНЯ ВРЕМЯ
И ПОСМОТРЕТЬ НА ПУТЬ, КОТОРЫЙ УЖ ПРОШЛИ
ВСКРЫВАЕШЬ НЕДОСТАТКИ, МАЛОВЕРИЕ
ТЫ ХОЧЕШЬ, ЧТО Б ТЕБЯ МЫ ВНОВЬ НАШЛИ.
ОСТАВИВ СУЕТУ, ПЕРЕЖИВАНИЯ
И ВСЕ СЛОЖИЛИ МЫ У НОГ ХРИСТА.
ЧТО Б ВНОВЬ ОМЫЛ СВОЕЙ СВЯТОЙ ПРИЧИСТОЙ КРОВЬЮ,
ЧТО Б НАША ЖИЗНЬ ИНОЙ СМЫСЛ ОБРЕЛА.
ПРОСТИ, ЧТО ЧИСТОТУ МЫ НЕ ХРАНИЛИ
И В СУЕТЕ ПОРОЙ МЫ ПРОВОДИЛИ ДНИ
ПРОСТИ, ЧТО ВРЕМЯ, ЧТО ДАВАЛ ТЫ, НЕ ЦЕНИЛИ
МОЛИЛИСЬ НЕ ВСЕГДА, КОГДА МОГЛИ.
ЧТО ЗА ТЕБЯ МЫ ВСЕ ВСЕГДА РЕШАЛИ
ПРОСИЛИ, ЧТО Б РЕШЕНЬЕ ЭТО ТЫ БЛАГОСЛАВИЛ.
ПРОСТИ, ЧТО ТЕБЕ ВОЛЮ НЕ ДАВАЛИ
И ДУХ СВЯТОЙ В МОЛИТВАХ РЕЖЕ ВСЕ СХОДИЛ.
БЛАГОДАРИМ ГОСПОДЬ, ЧТО ТЫ ЕЩЕ ДАЛ ВРЕМЯ
ЧТО БЫ ЗАДУМАЛСЯ ТВОЙ ЛЮБЯЩИЙ НАРОД,
ЧТО БУДЕТ ДЕЛАТЬ ДАЛЬШЕ, ЧИСТЫ ЛИ ОДЕЖДЫ
ЕСЛИ СЕГОДНЯ ВДРУГ ИИСУС ПРИДЕТ?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
